Добірка

Українські документальні фільми: п’ять стрічок, які варто побачити

Від «20 днів у Маріуполі» до «Українських шерифів»: п’ять документальних стрічок про сучасність і історію країни, з настроєм і застереженнями.

Редакція TV-Kino 4 хв читання
Вечірня кімната з ноутбуком, пледом і чашкою чаю перед переглядом фільму

Якщо вибрати один український документальний фільм, це «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова. Але добірка не вичерпується війною: є фільм про село, де лад тримають двоє місцевих, і стрічка, змонтована суто з архівних кадрів 1941 року. Нижче п’ять робіт, дуже різних за настроєм. Це не кіно для фону: до кожної краще сідати без телефона в руках.

«20 днів у Маріуполі» (2023)

Режисер Мстислав Чернов, тривалість 1 год 35 хв. Команда журналістів опиняється в оточеному місті на початку повномасштабного вторгнення і продовжує знімати, поки є така можливість. Прем’єра відбулася на «Санденсі» у січні 2023 року, а 11 березня 2024 року стрічка стала першою українською, що отримала «Оскар» за найкращий повнометражний документальний фільм.

Настрій: важкий, без пауз для перепочинку. Це не аналіз і не політичний коментар, а хроніка того, що бачить камера. Кому не сподобається: тим, хто не готовий до сцен із загиблими цивільними, зокрема дітьми. У прокаті фільм був з 31 серпня 2023 року, а з квітня 2024-го з’явився на Netflix. Чи він там зараз, дивіться в каталозі платформи: доступність змінюється.

«Земля блакитна, ніби апельсин» (2020)

Режисерка Ірина Цілик, 74 хвилини. Родина з Красногорівки, що в «червоній зоні» Донбасу, живе там, де бої тривають уже шостий рік. Мати Ганна сама виховує чотирьох дітей, а родина знімає власні фільми про життя під обстрілами. На «Санденсі» стрічка отримала нагороду за режисуру в конкурсі світової документалістики.

Настрій: тихий, місцями майже світлий, і саме тому болісний. Це кіно про те, як діти пристосовуються до війни, а не про саму війну. Кому не сподобається: тим, хто чекає репортажної динаміки, тут усе повільне й камерне. В український прокат фільм вийшов 26 листопада 2020 року (Arthouse Traffic). Де його можна подивитися зараз, шукайте на сайті дистриб’ютора й у каталогах платформ.

«Українські шерифи» (2015)

Режисер Роман Бондарчук, 88 хвилин. У селі Стара Збур’ївка на Херсонщині двоє чоловіків без міліції самі підтримують лад: мирять сусідів, виловлюють порушників, гасять конфлікти. Коли в країні починається війна, настрій у селі помітно змінюється. Фільм отримав спеціальний приз журі на Амстердамському документальному фестивалі 2015 року, а премію НСКУ як найкращий український неігровий фільм 2016 року.

Настрій: сухий гумор і сумна іронія, це найлегша стрічка в добірці. Її варто дивитися, щоб побачити Україну поза Києвом і поза фронтом. Кому не сподобається: тим, хто шукає гострого сюжету, бо це радше спостереження за людьми. Легальні способи перегляду дивіться на сайті фільму або в каталогах платформ.

«Зима у вогні: боротьба України за свободу» (2015)

Режисер Євген Афінеєвський, 102 хвилини. Фільм про 93 дні Євромайдану взимку 2013-2014 років: інтерв’ю з учасниками і зйомки подій у Києві, які розгортаються день за днем. Світова прем’єра відбулася на Венеційському фестивалі 3 вересня 2015 року, на Торонтському фестивалі стрічка здобула приз глядацьких симпатій у документальній категорії, а Netflix випустив її 9 жовтня 2015 року. Фільм був номінований на «Оскар» за найкращий документальний фільм.

Настрій: емоційний і мобілізуючий, з виразною точкою зору, це кіно зсередини подій. Кому не сподобається: тим, хто чекає різних поглядів, бо фільм показує протест очима протестувальників. З 5 березня 2022 року Netflix відкрив його безкоштовно на своєму каналі на YouTube.

«Бабин Яр. Контекст» (2021)

Режисер Сергій Лозниця. Стрічка змонтована з архівних кадрів, знятих німецькими та радянськими військовими, і свідчень з суду 1946 року над винними. Вона показує, що передувало розстрілу майже 34 тисяч євреїв у Києві у вересні 1941 року і що було після: погроми у Львові, публічні страти у повоєнному Києві. Прем’єра відбулася в Каннах 2021 року, де фільм отримав приз «Золоте око» за документальне кіно.

Настрій: холодний, без підказок, глядач сам складає картину зі шматків хроніки. Кому не сподобається: тим, хто чекає пояснень і закадрового коментаря, а також тим, кому важко витримати повільний темп. Де фільм показують зараз, дивіться в афіші арт-кінотеатрів і в каталогах платформ.

З чого почати

Для першого вечора підійде «Земля блакитна, ніби апельсин»: вона найм’якша за візуальним рядом. Якщо готові до найважчого, беріть «20 днів у Маріуполі». Для історичного контексту є Лозниця, для розмови про Майдан Афінеєвський, для легшого настрою «Українські шерифи».

Після документалістики можна переключитися на ігрове кіно: п’ять стрічок на вечір зібрані в добірці українських фільмів останніх років, а серіали, що легально йдуть на стримінгах, розібрано в окремому матеріалі.

Довідка